Інша країна, інша культура, інакше відбуваються лекції і
виглядають конспекти, інакше функціонує освітня система. Коли я їхала
до Німеччини, то разом з оптимістичним настроєм отримати кваліфіковану
європейську освіту та вдосконалити себе мала також і певні побоювання
щодо складнощів самого навчального процесу. І це, не дивлячись на те,
що я вже маю диплом спеціаліста з німецької філології.
Академія "Німецької хвилі"
Мушу визнати, що мої побоювання певним чином підтвердилися. Але
розпочну з іншого. Мені пощастило бути однією з двадцяти двох
студентів, які приїхали з різних континентів, щоб навчатись за новою
магістерською програмою International Media Studies. Її організували
спільно Боннський університет, вища школа Бонн-Райн-Зіґ та Академія
«Німецької хвилі».
Попри те, що у всіх різний, як тут кажуть, background, тобто -
досвід та культура, стосунки в групі тримаються на дружелюбності та
люб'язності. Ми всі розмовляємо різними мовами, але німецька та
англійська нас єднають. До того ж, ми з цікавістю намагаємось осягнути
усе мовне різнобарв’я нашого курсу.
Лекції, до речі, проходять на 80 відсотків англійською мовою.
Цікаво, я помітила, що ми часто виконуємо завдання в групах. Цей метод
роботи на Заході дуже поширений. З одного боку – він демократичний,
тобто - рішення приймаються колективно, що сприяє обміну досвідом, але
з іншого боку, виходячи з власних суб’єктивних відчуттів, я звикла
приймати рішення самостійно й тяжію до індивідуального методу роботи,
що, однак, не заважає обмінюватись досвідом.
Один з найпоширеніших методів подачі інформації - це PowerPoint або
слайд-шоу. Для багатьох це зручно й звично, а я ще пристосовуюсь –
якось звикла більше до традиційних конспектів. Взагалі навчальний
процес дуже динамічний і цікавий, але не без труднощів. У першому
семестрі, який закінчується у березні іспитами, переважає обсяг
теоретичної інформації і цей обсяг немалий. Але я чекаю з нетерпінням
на практичну частину.
Зараз у нас шість головних предметів, серед яких медіа-економіка,
журналістика, ЗМІ й політика та право. Але лекції з міжнародної
комунікації є одними з найулюбленіших. Завдяки цим лекціям я почала
навіть краще розуміти себе й інших. Вивчаючи особливості менталітету
різних національностей, їх культуру, можна уникнути багато проблем. Нам
розповідають, наприклад, про що в жодному разі не можна говорити з
японцями на офіційному рівні чи, як сприймають таке поняття як час в
арабських або латиноамериканських країнах, і багато інших цікавих речей.
Позитивним є також майже повна забезпеченість навчальним матеріалом,
хоча водночас у мене вже величезна купа ксерокопій, які я постійно
намагаюсь систематизувати. Хоча, відверто кажучи, інколи здається, що
вже тонеш у купі ксерокопій. Але найголовніше, що навчання приносить
задоволення. Кожен день нові лекції, нові знання, нові досягнення чи
помилки, одним словом – досвід.
Автор: Вероніка Крамар,
студентка першого семестру магістерської програми International Media Studies у Бонні
Редактор: Володимир Медяний
Джерело: www.dw-world.de
