Особливості шкільного навчання за кордоном

  У київській піцерії на Бессарабці 12-річний Данило Босенко з апетитом наминає піцу з салямі. Після омлету з сосисками на сніданок і перетертих супів на вечерю, які готують у британській школі-пансіоні Sunningdale, де він живе і навчається з десяти років, піца для нього - делікатес. "Я дуже люблю м'ясо, а там його майже не дають", - нарікає Данило.

  Позбавлене вишуканості меню, життя строго за розкладом і майже армійська дисципліна останні два роки - будні цього українського тінейджера. Але ні його самого, ні батьків це не бентежить. "Сила жаху від (української) освіти і того, що відбувається тут у суспільстві, такі, що вони переважили всі мої материнські страхи", - пояснює Вета Босенко, мати Данила, яка відправила сина вчитися до Великої Британії. Таким чином вона сподівається не тільки дати синові добротну освіту, а й виховати в ньому самостійність.

  "Він не зможе підбігти до матусі (зі словами):" захисти мене, що мені робити?", і він буде вчитися приймати рішення, - аргументує Босенко. - З огляду на загальну інфантильність в нашій країні, я сподіваюся, мені вдасться виховати справжнього чоловіка, який буде розуміти, що таке відповідальність, почуття обов'язку і своє слово".

  Українців, таких як Босенко, які можуть платити $ 30 тис. на рік (стільки, а іноді і більше коштує іноземна середня освіта), поки що небагато. При цьому туроператори відзначають, що попит на закордонні школи в столиці навіть в кризу зростає на 20-30% на рік, а в регіонах - на 10%.

  Тільки в Києві такі програми пропонують з десяток компаній, які щорічно відправляють за кордон у середньому по кілька сотень школярів. 85% з них, за спостереженнями Наталії Тарченко, директора освітнього агентства DEC, їдуть до Британії.

   "У класичній освіті їй немає рівних у світі", - впевнена Тарченко. Також юні українці сидять за шкільними партами у Швейцарії, Канаді, США, Франції, Німеччини, Австралії і навіть Новій Зеландії.

  "Навчання за кордоном змінює мізки", - вторить колезі Олена Компанець, директор компанії Domar Travel Education.

  Проте випробування життям без батьків і суворість закритих пансіонів витримують не всі спадкоємці заможних співвітчизників.

  Випробування класикою

  "Дуже складно було психологічно, коли опиняєшся у середовищі, де все чуже, строгі правила і закритий простір", - згадує своє навчання в британській школі Олександра Червоненко, дочка заступника столичного мера Євгена Червоненка, а зараз ще і співвласниця івент-агентства RSVP luxury agency і хазяйка магазину одягу Vogner. - Ми просиналися по гучному дзвінку, як у школі, потім - півгодини на збори і перекличка".

  Її кімната була схожа на келію, а кожен ранок починався з того, що потрібно було вистояти чергу в душ - він був один на десять кімнат. Вийти в місто можна було тільки на кілька годин і лише одержавши дозвіл. "Хотілося, щоб забрали (мене додому), але я розуміла, що потрібно це пережити", - зізнається Червоненко.

  Через роки, вона визнає, що це було того варте - англійська школа навчила її нестандартно мислити, планувати час і багато працювати. "Якщо сачкувати - нічого не вийде", - засвоїла на все життя Олександра Червоненко.

  Англійці не приховують, що аскетичний побут і сувора дисципліна - частина класичної британської освіти. Зате найкраще матеріально-технічне оснащення і спортивна база - басейни, власні поля для гольфу і тенісу - звичайна справа навіть у рядовий британській школі. Приміром, у школі для дівчаток Abbots Bromley знаходиться одна з кращих балетних студій в країні - з її сертифікатом можна вступати в Королівську академію танців. А на базі коледжу Ellesmere готують плавців для олімпіад.

  Втім, для українських батьків не це пріоритет. "Вихованням займаюся не я, як дорослий, а багато дорослих, які знають, що роблять, - пояснює особливості освіти у Британії Валерія Самборська, директор клієнтського сервісу компанії Бізнес-Лінк, яка сама колись стала випускницею англійської закритої школи, а тепер відправляє тим самим шляхом юних співвітчизників. - Там з неї (дитини) зроблять людину".

  У процесі перетворення дитини "в людину", маму Босенко, наприклад, тішить те, що при цьому, перш за все, враховують індивідуальність дитини. Академічна успішність - важлива, але не єдина складова в загальній оцінці результатів. Якщо учень сильний в математиці, ніхто не стане картати його за трійку з літератури. А якщо він, скажімо, не дуже успішно навчається з біології, але при цьому капітан шкільної збірної з футболу - це не менший привід для поваги, як серед однокласників, так і вчителів.

  "Ми вважаємо, що в шкільному співтоваристві так само важлива наявність лідерів в музиці й спорті, як в математиці або фізики", - говорить Барнабі Леннон, директор школи Harrow.

  Інтерес до західних шкіл підігрівають література і кіно. "Гаррі Поттер змінив нас назавжди, - іронізує 48-річна Ірина Прокопюк, яка збирається в наступному році відправити свого сина до Англії. - Ми хочемо Хогвардс (назва школи, в якій, відповідно до сюжету, вчився Гаррі Поттер)".

  Насправді Прокопюк вибрала для свого сина школу Lancing, яка і справді дуже нагадує альма-матер героя Джоан Роулінг. У центрі шкільного містечка - архітектурний ансамбль з двох старих і кількох нових корпусів у готичному стилі. Територія школи - 220 га з ігровими полями і доглянутим зеленими газонами. Крім традиційних предметів, музика, танці, живопис, театральне мистецтво, спорт і навіть можливість доглядати за тваринами на фермі, розташованій на території коледжу.

  "Тільки магію не викладають", - жартує Джеремі Томлінсон, директор з маркетингу Lancing.

  Будь готовий

  Вибір школи багато в чому залежить від фінансових можливостей батьків. Найдорожчі навчальні заклади у Швейцарії. Там за рік потрібно заплатити $ 55-95 тис. У Британії менше - $ 30-50 тис. на рік, у Франції - $ 35-40 тис. в Канаді та США до $ 30 тис.

  Причому в Швейцарії суворостей поменше. Приміром, якщо в Британії в багатьох школах мобільним телефоном можна користуватися лише кілька годин на день і перед сном, а на комп'ютерах стоїть жорсткий фільтр, що забороняє доступ до соціальних мереж (Однокласники, Facebook), то в Швейцарії, як правило, таких обмежень немає.

  Відрізняються і умови проживання. "Там все комфортно, дуже красиво", - іронізує Компанець. За її словами, у Швейцарії і у Франції "будуть носитися з дитиною". До того ж там і кухня краще. У Франції, наприклад, дітей навчають розбиратися в хороших сирах, а шкільне меню не гірше ресторанного.

  Менш європейських, за словами фахівців, цікавляться українці школами США та Канади: співвітчизники побоюються відправляти дітей у таку далечінь та й американське кіно добряче зіпсувало репутацію тамтешніх навчальних закладів.

  Втім, навіть найкращі умови не гарантують успішної адаптації маленьких українців за кордоном. 12-річний Богдан, син телеведучої Оксани Марченко і екс-голови Адміністрації президента Леоніда Кучми Віктора Медведчука, протримався в елітному швейцарському пансіоні всього тиждень. Життя в студентському кампусі із суворим розпорядком дня здалася йому нестерпним.

  Нестерпним виявилося і життя Марченко без сина. "Я йому подзвонила о сьомій ранку, він не взяв трубку, а ввечері зателефонував весь у сльозах і сказав:" Мамо, якщо ти ще раз подзвониш мені в недозволеному час, у мене відберуть телефон, і я не зможу з тобою спілкуватися", -- Марченко переказує ту пам'ятну розмову. - Я подумала, що це ненормально".

  Ще більше здивувала Марченко реакція школи. "Коли я прийняла рішення забрати його, вони написали дивний лист моєму агентові, що у матері нестабільна психіка, і вона не дає дитині адаптуватися", - згадує вона.

  Весь світ в записнику

  Незважаючи на дорожнечу, в рейтингові школи потрапити непросто: іноді доводиться "вистоювати" чергу. У Швейцарії, наприклад, конкурс може бути і 100 чоловік на місце. І хоча тут хабарів не беруть, зате, як і в Україні, багато питань можна вирішити за допомогою зв'язків.

  27-річний Євген Бабинін, президент групи компаній Авіоніка, який закінчив британський коледж, а потім і Оксфорд, знає кілька способів переконати керівництво школи взяти дитину без черги. "По-перше, може бути талановита дитина, по-друге, можна дитину талановито піднести, по-третє, можна знайти спільних знайомих, які можуть дати хорошу рекомендацію", - перераховує він.

  Хоча, так само швидко дитина може вилетіти зі школи, якщо не здатна це довести. Причому, як правило, гроші, заплачені за навчання, в цьому випадку школи не повертають.

  Однак це не зупиняє українців, які зважилися дати дитині західну освіту: багато з них твердо впевнені, що таким чином дитина змалку обросте потрібними зв'язками, школа захистить її від поганих компаній, а також виховає гідного спадкоємця сімейного бізнесу.

  "Ви можете вчитися з принцом Малайзії, спадкоємцем якого-небудь великого капіталу в Мексиці, з яким-небудь бароном з Ліхтенштейну", - перераховує пріоритети Бабинін.

  Не випадково західні школи облюбували спадкоємці відомих українців. Наприклад, в елітних школах Швейцарії вчилися дочка Віктора Медведчука Ірина, старший син мільярдера Ріната Ахметова Дамір і сини депутата Андрія Клюєва. Роман Франчук, онук Леоніда Кучми, закінчує коледж у Великобританії, а тепер збирається продовжити навчання в США.

  Причому в західній школі, на відміну від української, статус батьків поблажок не дає.

  Володимир Співаковський, директор київського ліцею Гранд, прямо називає причину зростаючої популярності приватних західних шкіл в Україні: "Вони (батьки) бачать безперспективність (вітчизняної освіти) і зовсім незрозумілі умови вступу в українські вузи, коли нерви не витримують тестів і хабарів".

  До того ж після західної школи легше отримати престижну західну освіту, яка в Україні - в ціні. Євгенія Александрова, PR-менеджер компанії Brain Source International, зазначає, що випускники західних вузів - ідеальні співробітники для представництв західних компаній, що працюють в Україні; в меншій мірі - для українських компаній з західним топ-менеджментом або західними стандартами ведення бізнесу. Однак Александрова бачить і недоліки таких пошукачів вакансій: реалії батьківщини їм невідомі.

  Є і ще один ризик західної освіти: далеко від батьків підліток може знайти більше небажаних захоплень, ніж під їх контролем. За словами Бабиніна, навіть в британських школах, де, здавалося б, діти під цілодобовим наглядом, багато учнів палять і випивають. І навіть у самих елітних закладах відмінно знають смак марихуани.

  "(Для багатьох мам) зручно перестати вникати в ці проблеми і думати, що просунуті європейські вчителі можуть дати більше ніж мама, - міркує Марченко. - Але я впевнена, окрім освіти, батьки повинні не забути дати дитині щось більш цінне - любов і увагу".

  Автор: Катерина Салей

  Джерело: www.osvita.ua