Рятуємо школяра від депресії
Для того, щоб учень не впав в хронічний смуток, психологи радять батькам стати миротворцями і завести з дитиною спільнее хобі.
 Авітаміноз,
який неминуче починає мучити всіх, і дітей зокрема, в лютому —
відмінний грунт, щоб навіть невеликі труднощі і непорозуміння роздувати
до розмірів слона. Мороз і ущільнення графіку навчання із-за пропусків,
пов'язаних з карантином, ситуацію лише посилюють. Є і вплив суспільства
— із-за сучасних цінностей, направлених на запаморочливу кар'єру і
надзаробіток, страх перед поганою оцінкою (мірилом проблем у вузі і при
здобутті роботи) з'являється навіть у другокласників. Раніше він, за
спостереженнями фахівців, народжувався починаючи лише з шостого класу.
Тодішні учні починали задаватися питанням свого професійного
майбутнього у віці з куди більш дорослішою психікою. Як же зробити
навчання ефективним, але таким, що не виснажує нервову систему,
розповідають фахівці.
ОЦІНКИ: КОЛИ ВОНИ ВИХОДЯТЬ З-ПІД КОНТРОЛЮ
Оцінка, на думку психологів,
важлива. В світі, де ставка на успішність, прагнення до найкращого
результату ще не раз згодиться дитині. Але відмітки — раніше сигнал про
неполадки, а не страшилка і не каральна міра.
1. Як зрозуміти,
що у дитини завищена увага до балів? Перед відповідальними днями в
школі у нього піднімається температура, болить живіт, потіють долоні.
Він стає тривожним, якщо заговорити з ним про навчання, часто
переводить стрілки розмови.
2. «Проаналізуйте свою
поведінку: може, ви неусвідомлено лякаєте його історіями про пропащих
людей, дитя проектує ці ролі на себе і це його пригнічує. А перевіряючи
домашнє завдання, не ставте мету перездати контрольну з двійки відразу
на п'ять», — радить Світлана Самсоненко.
Інша ситуація — коли
вчителі стають джерелом загрози: «Не перездаси контрольну, залишу на
другий рік!» Вникніть: раптом занижені оцінки всьому класу ставлять?
Якщо так, то всім батьківським комітетом вимагайте заміни педагога.
Якщо конфлікт лише у вас — розберіться, може, вчитель не злюбив вашу
дитину за те, що той не носить підручники на всі уроки або виглядає не
так, як хоче вчитель? Ви повинні стати контактером між двома таборами.
3. Профілактика. «Всі розуміють, що батьківські збори важливі, як і
інтерес до шкільних справ, але далеко не всі так роблять, — коментує
Тетяна Міхєєнко. — Сьогодні не розпитаєте, завтра — і так вирушає
контакт. Дитина втрачає упевненість, що ви допоможете йому вирішити
будь-яку ситуацію, далі він стає замкнутим, некерованим, бунтарем.
Пропуски зборів дитина сприймає як ваше відношення до нього — вам все
одно, вам ніколи, він для вас на другому, а то і п'ятому місці. І знову
протест. У тому числі у формі неуспішності».
ІНТЕРНЕТ: ДЖЕРЕЛО ПРИГНІЧЕНОСТІ
Приводом для депресії можуть послужити не лише реальні стосунки, але і віртуальні. Їх складніше контролювати, але можна.
1. Як взнати, що дитину пригноблюють в Павутині? По-перше, він сидить в
ПК не менше, щоб уникнути докучань, а навпаки — довше і довше,
намагається все виправити, заплутуючись все більше. По-друге,
признаючись, скажімо, що засмучений мінусом за своє фото в соцмережіі,
дуже серйозний.
2. Що робити? Не заставляйте видалити анкету —
він порахує це втечею, відчує себе слабким, що ще більш посилить його
депресію. Відкрийте будь-яку іншу анкету і поглянете, скільки мінусів
там. Поясните, що більшості людей на планеті ваша дитина байдужа,
якомусь числу людей він подобається, а якомусь, для рівноваги, ні.
Другий аргумент: ця оцінка тимчасова. «Може, у кривдників був поганий
настрій? Завтра вони такого не зроблять, оскільки встануть вранці з
правильної ноги».
3. Як не допустити? «Під'єднуючи» дитину до
інтернету, нагадаєте йому, що там будь-яка людина може бути зовсім
іншою, не такою, якою є в реальності. І друг, який нібито хотів йому
насолити, насправді, може, і не ця людина зовсім. Вселите дитині
здоровий скептицизм: багато що з того, що відбувається в інтернеті —
вигадка: неіснуючі люди, нереальні історії. Чи варто на них витрачатися?
КЕПКУВАННЯ: ЯК РОЗПІЗНАТИ ОБРАЖЕНОГО І КРИВДНИКА
Не останню роль в самооцінці школяра грає відношення тих, що оточують.
Над дитям знущаються в школі, якщо: він відмовляється туди ходити,
уникає розмов про свою зайву вагу або, наприклад, заношений светр. Як
«лікувати»? Виправляйте недолік — купіть гантелі і займайтеся разом з
дитиною. А також на прикладах показуйте, що недолік — не завжди
перешкода для щастя і реалізації: наприклад, про життя коротуна
Бонапарта або некрасуні Барбари Стрейзанд. Зверніть увагу дитини (також на
прикладах), що оцінки тих, що оточують скороминущі — сьогодні сміялися
над вами, завтра — над ним. А ще сдружіть дитину з схожим на нього, їм
простіше вирішуватиме проблеми.
Профілактика заниженої самооцінки
така. Розкажіть чаду, що діти пускають в хід кепкування, коли людина
виділяється з натовпу, тобто коли він — індивідуальність, а це
взагалі-то гідність. Для переконливості запитаєте: «А чи немає в класі
того, над ким ти сам хоч би про себе смієшся? Є. Адже ця людина не
погана, просто не такий, як всі, правда?». Друга крайність — задавака.
Навіть якщо удома він сама люб'язність, в інших на нього скарг хоч
відбавляй. Завищена самооцінка, вважають психологи, це та ж занижена,
лише у формі компенсації. Тобто якщо агресор знущатиметься над чиєюсь
зовнішністю, насправді його турбує щось у власній. При дуже прихованій
формі за цим стоїть щось непряме — скажімо, хронічні скандали між
батьками. Діяти треба згідно з пунктами вище: ставити його на місце
ображеного, виправити його відношення до своїх слабких сторін,
налагодити атмосферу будинку».
НАШІ ЕКСПЕРТИ
Тетяна Міхєєнко, незалежний психолог
Світлана Самсоненко, психолог, психотерапевт
 ЯК БУТИ, ЯКЩО...
БАТЬКИ-ФАНАТИ.
«З батьками-фанатами оцінок я роблю так, — ділиться викладач математики
і екс-директор школи Ольга Кузьменко. — На заліку у мене 6 питань, на
кожен — по балу. Учні, звиклі до 12-бальної системи, обурюються,
мовляв, побачать батьки в щоденнику «3+», покарають, не розібравшись.
На подив мам-тат я потім відповідаю: «Запитую навіть не завдання, які
вимагають напруги розуму, а правила, які потрібно завчити. По-друге,
окрім 12-бальної системи, існують інші, наприклад, 100-бальна. Отже,
тепер засмучуватися, що 12 по 100-бальній — замало? Потрібно просто
визнати, що 6 з 6 — це прекрасний результат».
ДІТИ-ІЗГОЇ.
«Такі є в кожному класі. Був у мене хлопчик Віталік, от як
"толкиенист", лише з русичів — з довгим волоссям, в довгих сорочках
ходив. Одна дівчинка кинула йому щось подібне до: «Що ти тут смердиш?»
А оскільки була вона неоголошеним лідером, клас за нею цькування
продовжив. На найближчих шкільних зборах я оголосила: «Ось цей Віталік
— ізгой в класі, і зробила його таким ваша Діана». Після тет-а-тет
батькам дівчинки і хлопчика я пояснила, що виправити все можна лише
вибаченням. План спрацював: дівчинка при всіх вибачилася, хлопчик його
прийняв. Клас вирішив, що конфлікт вичерпаний», — розповідає Ольга
Юріївна.
ЗАРОЗУМІЛІ. «Був у мене учень Проказа. Чванився
прізвищем і солив всім. І ось контрольна, тиша ідеальна, піднімає руку
дівчинка: «Можна я виступлю?» Я-то думала, що це якесь оголошення,
погодилася. А вона починає: «Проказа — це середньовічна хвороба. На шию
прокаженим вішали дзвіночки.» Наш герой сидить і червоніє. А дівчинка
після пояснила, що перелопатити словник Ожегова порадили батьки, щоб
так помститися хлопчикові за прокази», — ділиться вчитель.
Автор: Надежда Моисеенко
Джерело:Газета "Сегодня": www.segodnya.ua
|