Львів
– У селі Пісочна, що на Львівщині, найвищий рівень народжуваності у
порівнянні з іншими селами в області. Уже сьогодні дітям не вистачає
місця у старій школі. Давнє українське село, на тлі загального
зубожіння і депресії, які спостерігаються в українських селах, дає собі
раду і молодь тут залишається. Що тримає людей у рідному селі?
50 кілометрів від Львова,
звернувши з міжнародної траси, потрапляєш у засніжене село Пісочна, яке
у променях сонця виглядає казково. Село відоме з XVII століття і
належало тоді поміщикові Подлевському.
Уже
в XIX столітті тут проходила залізниця, а в 1932 році поміщик Стефанус
збудував фабрику дерев’яних іграшок, на території якої через рік
запрацювала перша скловарня. Для молоді важливо, щоб була робота
Селяни
охоче спілкуються і розповідають про своє життя. А мешкає тут близько 3
тисяч осіб. Молодь залишається в селі, каже сільський голова Андрій
Кос, тому що Пісочна розташована біля залізниці, міжнародної траси,
поблизу промислових міст Нового Роздолу, Миколаєва, Стрия. А ще більше
півтисячі осіб працюють на двох фірмах склозаводу, також їздять на
роботу у Львів, Моршин, Трускавець. Щороку народжуваність у селі
зростає.
«Молоді люди не їдуть зі села, хочуть тут будувати хати, купувати, беруть землю, зручно скрізь доїжджати», – каже Андрій Кос.
Ті,
кого не влаштовують українські зарплати (в середньому на склозаводі
заробляють 1500 гривень), їдуть на заробітки. Близько 10 відсотків
мешканців села працюють у Чехії, Італії, Іспанії, Португалії. На
сезонні роботи, переважно у Польщу і в Росію, їздить до 30 відсотків
чоловіків і жінок. Зароблені гроші люди вкладають у будівництво і
ремонт житла, в освіту дітей. Чимало заробітчан повернулись і відкрили
приватний бізнес, переважно крамниці, будівельні фірми. Одна церква на село – це рідкість
Священик
сільської церкви Петро Сольський категорично проти того, щоб селяни
їхали на заробітки і залишали родини. Отець каже, що рівень життя у
селі сьогодні набагато вищий, аніж був 15 років тому.
«Люди
стали краще жити, помітно, які хати будують. Як живуть, що купують. Не
варто багатьом полишати родини і їхати на заробітки. Далеко не бідні
їдуть, але їхні родини руйнуються, діти почуваються сиротами», –
зазначає отець Петро.
На його думку розвиткові села сприяє ще
й згуртованість людей, те, що вони не розділені конфесійно. У селі діє
одна стара дерев’яна церква XX століття і унікальна дзвіниця XVII
століття.
Сенс життя – майбутнє дітей
Подружжя
Роман і Мирослава Швед не уявляють, що могли б покинути рідне село чи
залишити своїх дітей на батьків. Старий будинок, який їм залишили
батьки, Роман ремонтував власноруч. Якщо б довелось будувати нову хату,
то було б дуже складно. Хоча він працює вчителем фізкультури і має
приватний будівельний бізнес. Чоловік переконаний, що розвиткові села
сприяє школа, де формується людина. Однак через нестачу місць для
учнів, початкова школа розмістилась у дитячому садочку. А нова школа
будується уже 17 рік через неналежне фінансування з обласного бюджету.
Але
при тім, що у селі немає спортивного залу, школярі займаються футболом,
тенісом, вільною боротьбою і танцями. Роман Швед у числі спонсорів
сільської футбольної команди, яка здобуває високі місця в області.
Футбол у селі має 70-літню історію.
Без спортивної бази окремі
випускники школи стали професійними спортсменами, серед них Марія
Стадник – чемпіонка світу з вільної боротьби.
«Що для мене
головне у житті? Який сенс життя? Це звісно майбутнє дітей, щоб
закласти такий фундамент, щоб вони могли далі розвиватись і жити
вільно. Були вільними людьми», наголошує Роман Швед.
Біля
Пісочного є кургани-могильники, котрі датують 3-2 століттями до нашої
ери – епохи енеоліту. При розкопках тут знайшли кам’яну сокиру, ознаки
землеробства, фрагменти керамічних виробів. Відтак історія села давня і
багата. Можливо й те, що селяни зберігають традиції і шанують історію
рідного Пісочного, почуваються тут господарями, є ще одним поштовхом
для розвитку села Пісочна. А ось що заважає їм, так це невизначеність,
яким саме шляхом прямує нині держава.
