Інструментарій... Трохи про те, чому ми змінили ключову назву
Ви, певно, помітили, що дещо змінилася назва (вивіска) нашого головного проекту і цього журналу (розсилки).
Назва
змінилася на «Інструментарій… (менеджера освіти чи педагога)». Хочеться
пояснити чому ми виділили саме слово «інструментарій».
Як
Ви вже помітили, наша діяльність повністю пов’язана із використанням
інформаційно-комп’ютерних технологій у педагогічній та управлінській
практиці освітян.
Хочеться зауважити, що інформаційно-комп’ютерні технології – це досить
потужні механізми, які можуть дуже багато. Та навіть, декому, хто
тільки поверхово знайомий з ними, здається, що ці технології можуть все. Хочеться зауважити, що інформаційно-комп’ютерні технології – це досить потужні механізми, які можуть дуже багато. Та навіть, декому, хто тільки поверхово знайомий з ними, здається, що ці технології можуть все.
Ці технології, і правда, дуже могутні (від слова «можуть»). Але вони не можуть тільки одного: вони не можуть зробити щось самі від себе. Вони не можуть бути генератором ідей та не можуть претендувати на ведучу роль. І тим більше, вони не можуть претендувати на таку величезну роль як педагог чи менеджер освіти.
Що ж вони можуть? Вони можуть бути тільки інструментом у руках педагога чи менеджера освіти. Причому таким інструментом, який є креативним, потужним у своїх функціях, і, до того ж, він має дуже великий ресурс використання. Мається на увазі, що він може виконати дуже багато операцій та функцій за малий проміжок часу. Самі ж машини, що виконують їх (комп’ютери) не мають обмежень в часі у використанні.
Отже, інструментарій – це просто прилад, чи пристрій, який лише полегшує дії того, у кого він в руках. Інструмент «виконує» завдання того, хто ним керує. Таким чином, і ставитися до цих технологій треба ЛИШЕ як до інструменту, зробленого для полегшення праці, а не до генератора команд та ідей. Іншими словами: треба завжди пам’ятати, що в парі «людина-комп’ютер» – хазяїном є ВИКЛЮЧНО людина. А тому і ставитися до Інформаційно-комп’ютерного інструментарію треба як до чогось допоміжного.
Мені часто кажуть: – Адже це ціла наука – освоїти цей інструмент. А у нас немає на це часу. Ми перевантажені! На відповідь я просто наведу один приклад та розповім анекдот. А висновки – за Вами, добре?
Приклад:
Можна копати лопатою, а можна бульдозером. Лопата – не хитрий
інструмент. І процес копання нею досить простий. З цим впорається
кожен. Процес роботи на бульдозері складніший, працювати на ньому треба
вчитися. Але за годину копання на бульдозері можна викопати значно
більше, ніж за допомогою лопати, адже так?
То варто чи не варто навчитися?
Може час, витрачений на навчання, потім повністю повернеться до Вас заощадженим на самому копанні бульдозером, замість лопати?
Анекдот:
Поспішає Сашко до школи. В одній руці у нього ранець, а іншою він
тащить велосипед. Та так вже дитина стомилася, що вже спітніла та дихає
як паровоз.
На зустріч йому дід Василь:
– Сашко! Що ж ти так сопиш? Куди ж ти так поспішаєш?
– Діду, мені нема коли розмовляти, я в школу поспішаю!
– Так у тебе ж велосипед. Сядь на нього – нехай він тебе везе, а не ти його. І до школи прийдеш ще завчасно!
– Діду! Ну я ж не можу! Щоб сісти на велосипед – треба зупинитися. А я часу не маю – мені до школи треба!
Як кажуть: без коментарів! Як часто буває: тащимо на собі бульдозер, копаємо лопатою, та ще на життя скаржимося, що перевантажені!
Отже, ми створили цю розсилку-журнал саме для того, щоб скоротити час пересаджування на велосипед та дати Вам бульдозер найкоротшим часом!
Відвідайте єдиний в Україні сайт Інформаційного Інструментарію для педагогівhttp://www.elnik.kiev.ua
Ви, певно, помітили, що дещо змінилася назва (вивіска) нашого головного проекту і цього журналу (розсилки).
